ІСТОРІЯ ЯКУ ВАРТО РОЗПОВІСТИ ПІДЛІТКАМ...

ГРА У СНІД

У підвалі зібралось п'я­теро: Шена великий зі сво­єю дівчиною Яною, 15-річ-ний розбишака Ярик і Саш­ко з однокласником Тара­сом. Тарас іти не хотів, та Сашко вмовив. У Шени день народження - мину­ло двадцять. Горілку пили з пластикових скляночок, закусували чипсами. Шена запитав у Ярика:

-        Ну як, дістав?

-        Ображаєш, босе, - розтягнув той в усмішці рот. - Не чистяк, звичайно, але кайф гарантую...

-        Скільки?

Ярик назвав ціну. Шена мовчки ви­йняв гроші, а Яна жалібно промовила:

-  Женько, ти ж обіцяв, що більше не будеш...

-  Замовкни, жінко. У мене сьогодні свято, - процідив крізь зуби Шена і ви­йняв шприц. Тарас здивовано подиви­вся на Сашка:

-  Ти ж казав, що лише травка буде... Я не хочу ширятися.

-   Не будеш? - глумливо запитав Ярик. - Я так і знав, що цей слабак від­мовиться. І навіщо ти, Сашко, привів цього боягуза? Сидів би собі біля ма­миної спідниці та цицьку ссав.

-   Та буде він, буде... Із ввічливості відмовляється, - почервонів Сашко і простягнув Тарасові джгут:

-   Перетягни вену, не пошкодуєш.

Не зрозуміло, що вплинуло на Та­раса більше - в'їдливі слова Ярика, дешева горілка, кароока Яна чи бла­гальний погляд Сашка, але він слух­няно, наче в тумані, підтягнув рукав. Потім коїлося щось неймовірне: гола Яна ходила стелею і сміялася, поруч із нею лежав величезний помаранчевий негр зі щербатою усмішкою, а десь не­подалік кричала мама: "Тарасику, йди додому!" Зранку його нудило, і він присягався, що більше ніколи не ходи­тиме в підвал і не колотиме наркоти­ків, а за три місяці він зустрів у парку заплакану Яну, вона блукала серед дерев, і Тараса вразив її божевільний погляд, сплутане волосся й туш, що була розмазана на щоках.

-   Привіт, що трапилося? - співчут­ливо запитав хлопець.

-   Шену поклали в наркодиспансер, -схлипувала Яна. - Там усіх перевіряли на наявність СНІДу. Коротше кажучи, в нього ВІЛ.

Тарас спочатку навіть не зрозумів, про що говорить Яна. А коли збагнув, земля почала повільно пливти в нього з-під ніг. У пам'яті виринув запльова­ний підвал, глумливі обличчя Ярика та Шени, який тремтячою рукою простя­гає шприц. Яна уважно поглянула на Тараса й запитала:

-   Ти що, теж з ним ширявся? А, справді. Я пам'ятаю! - вона істерично засміялася. - Ну, то йди тепер пере­віряйся! Та, зрештою, що це змінить? Немає таких ліків, які б вилікували від цієї зарази!

-   А ти чому хвилюєшся? Ти ж не ко­лолася.. . - ледь чутно промовив Тарас.

-   Дурень! Я спала з Шеною! Спала, розумієш?!! - Яна майже кричала.

Тарас ішов, не відчуваючи ніг. На­магався згадати, хто коловся першим -він чи Шена, та все даремно. Дивився на яскраво-блакитне небо, на зелень сірих дерев і думав: "Може, я більше цього не побачу?"

Удома не торкнувся обіду, зачини­вся у своїй кімнаті й беззвучно плакав.

У скронях стукотіло: "Як жити далі? Може, ліпше про все забути, наче ні­чого й не було?" Ні, він не зможе. Не зможе жити з цим каменем. Щоранку прокидатися і думати, що цей день може бути останнім. Треба пройти тест на ВІЛ. Він набрав номер полі­клініки, там довго не відповідали. На­решті почув невдоволений голос:

-        Так! Поліклініка!

-   Де можна здати аналізи на ВІЛ? - скоромовкою запитав Тарас.

-   У чотириста п'ятому кабінеті що­вівторка. Аналіз безкоштовний, ано­німний, але зі собою потрібно мати шприц для набору крові.

У чотириста п'ятому не було жодної людини. Тараса лихоманило. Він на­брав у легені якомога більше повітря і штовхнув білі двері.

-        Чи можна здати аналіз на ВІЛ?

-        Прізвище? - байдужим голосом за­питала медсестра.

-   Ковалів, - збрехав Тарас.

-   Рік народження?

-   1986.

-   Адреса?

Коли все закінчилося, Тарас, дивля­чись у підлогу, пробурмотів:

-   А результати коли будуть?

-   За три тижні.

-   Лиш за три тижні?

"Хіба це довго - три тижні?" - за­спокоював він себе дорогою додому. А в голові лунала пісня Земфіри: "У тебя теперь СПИД, а значит, мы умрем..." "Може, мені одразу стрибнути з бал­кона чи кинутися під авто, щоб раз і назавжди, щоб..." Але думка про те, що відчуватиме мама, коли дізнається про його вчинок, не дозволила накоїти дурниць. "Немає виходу, немає жодно­го виходу!.."

Він усе робив механічно, наче ляль­ка: їв, ходив до школи, розмовляв із приятелями. Якось на фізкультурі впав з тренажера - розбив до крові ніс. Під­бігла красуня Іра з носовичком, промо­вила закохано:

-        Тарасику, давай я витру!

Той здригнувся, наче від електрич­ного струму:

-   Не займай мене! Відійди!

-   Божевільний.-..

Ніщо не тішило його: ні майбутні канікули, ні сонячні дні, ні усмішки ді­вчат. У голові червоним світлом го­ріло одне-єдине слово - "СНІД". Це був кінець усьому. Не буде вступу до технікуму, справжнього кохання, від­починку біля моря. Уночі Тарас про­кидався від жаху: йому ввижалася палата лікарні зі страшною таблицею "СНІД", здоровані-санітари тягли його на ліжко, Шена із запалими очи­ма, вкритий виразками, простягав до нього руки.

Нарешті настав довгоочікуваний день. Усю дорогу до поліклініки Тарас повторював молитву "Отче наш". Медсестра довго шукала щось у пошарпаному журналі, нарешті, не промовивши ні слова, почала випи­сувати довідку. Чи скерування в лі­карню?.. Ніколи в житті Тарас так не хвилювався. Лише за дверима знай­шов сили поглянути на папірець. "Антитіл до ВІЛ не виявлено". Про­читав раз, другий. Тілом розлива­лося тепло: вільний. Він біг додому, підстрибуючи, усміхався зустрічним перехожим...

А вдома в якійсь газеті ненароком побачив фразу: "У десяти відсотках ВІЛ-інфікованих підступний вірус можна виявити лише за півроку після зараження"...

Сумна статистика

ЗА 10 РОКІВ КІЛЬКІСТЬ ЗДОРОВИХ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ ЗМЕНШИЛАСЬ НА ТРЕТИНУ

В Україні, за даними МОЗ, за­фіксовано тенденцію до зменшення кількості здорових дітей. Упродовж останнього десятиріччя темп при­росту поширеності захворювань ді­тей у віці до 14-ти років становить майже 32%.

Дослідження науковців засвідчили, що за період навчання від. першого до дев'ятого класу поширеність хвороб органів травлення, а також зниження гостроти зору зростає в півтора рази, ендокринної системи - у 2,6 рази.

Майже кожен випускник має вади опорного-рухового апарату, пошире­ність патології вже наблизилася до 90-та відсотків.

Декотрі фахівці вважають, що причина в тому, що діти стають шко­ляриками занадто рано. У багатьох школах не створено належних умов для навчання шестирічок. У містах їх навіть не випускають на перервах на подвір'я шкіл. А шкільними коридорами не дуже й побігаєш. Столи та крісла теж не від­повідають зросту дітлахів, харчування бажає кращого. Цікаво, що чекає на дітей і їхніх батьків, коли навчання по­чинатимуть із п'яти років, згідно із за­коном про дошкільну освіту!?

УКРАЇНЦІ СПИВАЮТЬСЯ ЩЕ В ДИТИНСТВІ

Українці починають зазирати до чарки, не досягнувши й 13-ти років.

Саме такого висновку можна дійти, ознайомившись із результатами до­слідження Українського інституту со­ціальних досліджень ім. А. Яременка. 85% дітлахів підтвердили, що бодай раз у житті вже встигли випити чогось міцненького, йдеться в сюжеті ТСН.

Отож 76% юних українців розпо­віли, що чарчину перехиляли впро­довж року не раз. "І це не дивина: сучасна молодь по-іншому святкувати не вміє. Серед хлопців найпопулярніше пиво, серед дівчат - слабоалкогольні напої", - каже директор Тетяна Бондар.

Дістати випивку не є проблемою для 70-ти відсотків опитаних під­літків. Незважаючи на заборону, алкоголь віль­но можна придбати в ба­гатьох кіосках чи крам­ницях. Психологи стверджують, що алкоголізм щоразу видозмінюється. І тепер, окрім залежності, з'являються ще й психічні розлади. Тому без ква­ліфікованої допомоги цієї проблеми не розв'язати.

Керівник терапевтичної програми Вікторія Осипова розповідає, що до центру не раз приводили 16-річних алкоголіків. Та й загалом її пацієнти значно помолодшали. До 30-ти років українці вже стають хронічними пия­ками, в них уже була біла гарячка та кількарічна реабілітація.

Експерти вважають, що діти при­охочуються до алкоголю через неста­чу уваги батьків. Також спиртне - це ще один спосіб розважитись.

Цікаве про куріння

Пасивне куріння може стати при­чиною передчасних пологів. Саме такого висновку дійшли шотланд­ські дослідники, які з'ясували, що після введення у країні заборони на куріння в громадських місцях кількість передчасних пологів зни­зилась на 11%.  Науковці вивчили дані майже 717-ти тисяч жінок, які народили дитину в період від серпня 1995-го до лютого 2009 року. Крім того, обмеження куріння в громадських місцях призвело до п'ятивідсоткового зниження кіль­кості дітей, які народилися із замалою масою тіла. А частка малюків, які з’явились на світ із надзвичайно низькою масою тіла, скоротилася майже на 8%.

Заборона на куріння в громадських місцях на території Шотландії набу­ла чинності в березні 2006 року. Дослідники зазначили, що позитивні зміни статистики пологів виявили і у групі споживачів тютюнової продукції, і серед жінок-некурців.

Батькам для читання...

Важка дитина...

            Знову черговий виклик до школи. Наталі було сором­но, але що нічого не вдієш. Отож і цього разу, поба­чивши на своєму телефо­ні номер учительки, вона зрозуміла, що та телефо­нує їй не для того, щоб по­хвалити доньку, а має на­мір знову присоромити її.
          Наталя й сама вже стоми­лася від цих викликів, але всі її намагання хоч якось вплинути на доньку та порозмовляти з нею щиро щоразу закінчува­лися сварками. Жінку викли­кали до школи, просили вжити відповідних заходів щодо ви­ховання доньки, погрожували "славетним" майбутнім дитині, однак за тиждень-два Наталя знову стояла перед дверима вчительської, щоб вислухати чергову порцію неприємнос­тей про свою доньку. Але так було не завжди. І Наталя це до­бре пам'ятала...
          Її Оксанка зростала слав­ною дівчинкою. У дитинстві була спокійною і тихою, за­вжди, якщо Наталя попросить, допомагала їй у господарстві. Та й у школі в початкових кла­сах вона теж навчалася добре. Жінка навіть уявити не могла, що одного разу все зміниться і їй буде соромно бути при­сутньою на батьківських збо­рах через те, що відразу після хлопців-розбишак згадують ім'я її доньки. Усе змінилось після того, як вони з чолові­ком розлучилися. Оксанка тоді тільки до п'ятого класу перейшла. І хоча була вже до­волі дорослою, так і не змогла зрозуміти того, чому мама й тато більше не живуть разом. До того ж батько узагалі ви­рішив викреслити їх зі свого життя, щойно отримав штамп про розлучення в паспорті. Наталя тоді намагалась пояс­нити дівчинці, що так буває в дорослому житті, що інколи люди розлучаються й забува­ють про власних дітей. Чи її слова були не занадто пере­конливими, чи просто дитя­ча психіка не могла збагнути сказаного, але Оксана цього всього не зрозуміла. І у відпо­відь на все, що відбувалося в її житті, вирішила змінитися та стати іншою.
          "Якщо мене не люблять чем­ною і доброю, - думала дівчин­ка, - звичайно ж, не люблять, бо якби мама і тато любили, то не розлучилися б, тоді я буду поганою... Дитячий макси­малізм, підліткова криза віку, перше потрясіння в житті - і, як підсумок, дівчинка і справді стала іншою.
            Спершу Наталя навіть не по­вірила в те, що її донька роз­била вікно у школі. Спочатку думала, що просто переплута­ли прізвища дітей, однак учи­телька наполягала на своєму. Тоді Наталя запропонувала версію, що Оксанка це зроби­ла випадково, але реакція ді­вчинки її тодї дуже вразила. У присутності педагога і своєї матері Оксана голосно промо­вила, що розбила вікно саме вона й обов'язково зробить це ще раз... Це був лише перший випадок. Тоді Наталя заплатила за скло, подарувала вчительці велику коробку цукерок, спо­діваючись, що все минеться... Проте ні...

          Потім були звинувачення, що Оксанка не відвідує занять, зневажає вчителів, псує шкіль­не майно, курить у шкільному дворі. А ось сьогодні Наталі сказали, що її донька обра­жала однокласницю та навіть вдарила її...
          І як Наталі вплинути на власну доньку? Усі чекають від неї якихось дій, але яких? Розмови? Та скільки вже їх було! Фізичний вплив? Ді-вчину-підлітка ж не битимеш, та й Наталя ніколи не була прихильницею фізичного на­сильства проти дітей. Не ви­ховує це, а тільки залякує та заганяє проблеми вглиб. То що ж робити?!
         Так і не маючи чіткого пла­ну дій та не знаючи, як і про що розмовляти з Оксаною, Наталя повернулася додому. Дівчинка була у своїй кімнаті, слухала му­зику і, здається, зовсім не пла­нувала готувати домашнє за­вдання. Тож привід почати роз­мову вже є. І Наталя почала...
         Зайшла в доньчину кімнату, вимкнула музику, повернулася до Оксанки, щоби сказати їй, що час у помешканні прибра­ти, та й узагалі, вона була сьо­годні у школі... Та, повернув­шись, побачила перед собою не важку дитину, не підлітка, який переживає чергову кри­зу, а маленького їжачка, що ось так, випустивши голки, тільки й чекає на те, що зараз його* хтось ображатиме, звинувачу­ватиме, каратиме... Ні, Наталя розуміє, що її донька не має ра ції, але цього разу вона її не ка­ратиме. Жінка спробує інший метод - метод любові. Наталя підійшла до Оксанки, сіла біля неї на диван та пригорнула ді­вчинку. Спочатку та не зрозумі­ла, що до чого, потім напружи­лася, як струна, а тоді... з очей дитини покотилися сльози.
          - Мамо, я і справді не хотіла, але всі вони... всі вони весь час мене ображають, кажуть, що я не маю батька, що він залишив нас... І я... я просто хотіла, щоб ця дівчина-старшокласниця замовкла. Я більше ніколи не робитиму цього...
          Якби того вечора Наталя почала розмову з інших слів, з образ та звинувачень, вона би просто втратила доньку. Але доля допомогла жінці піді­брати правильні слова та від­повідний ключик до серця її Оксанки. За маскою важкої ди­тини ховалася звичайна обра­жена дівчинка, яка відчувала себе нікому не потрібною та в такий спосіб, як погані вчинки, намагалася просто приверну­ти до себе увагу.
       Минуло декілька місяців. Наталю до школи більше не ви­кликають через те, що немає на те причин. Оксана почала навчатися добре, відокреми­лася від поганої компанії та позбулася шкідливих звичок, і жінка тому дуже радіє... А ще між матір'ю та донькою пану­ють справжня любов та вза­єморозуміння...

Ольга Шевцова

Для роздумів...

ЛИСТ АВРААМА ЛІНКОЛЬНА ВЧИТЕЛЕВІ СИНА

...Я розумію, він пови­нен буде дізнатися, що не всі люди справедливі, не всі щирі. Але навчіть його, що на кожного негідника зна­йдеться герой, що на всякого егоїстичного політика зна­йдеться відданий лідер.

Навчіть його того, що якщо є ворог, то знайдеть­ся і друг. На це потрібен час, я знаю, але, якщо можете, навчіть його того, що заро­блений долар значно цінні­ший, ніж п'ять знайдених. Навчіть його програвати, а також насолоджуватися пе­ремогами.

Якщо зможете, порятуй­те його від заздрощів, на­вчіть таємниці неголосного сміху. Дозвольте йому рано пізнати, що здобувати пере­могу над задираками і хваль­ками найлегше. Якщо може­те, навчіть його цікавитися книгами...

І дайте йому також віль­ний час, щоб він міг помір­кувати над одвічними та­ємницями: птахами в небі, бджолами в променях сонця і квітами на зелених схилах пагорба.

Коли він буде в школі, на­вчіть його тому, що наба­гато почесніше зазнати не­вдачі, ніж шахрувати... На­вчіть його довіряти власним ідеям, навіть якщо хтось каже йому, що він помиля­ється... Навчіть його бути м'яким із м'якими людьми і жорстоким із жорстокими.

Постарайтеся дати мо­єму синові силу не слідувати за натовпом, коли всі долу­чаються до сторони, що здо­була перемогу... Навчіть його вислуховувати всіх людей, од­нак навчіть його також усе те, що він чує, розглядати під кутом істини й відбирати тільки добре.

Якщо можете, то навчіть його сміятися у смутку... Навчіть його, що не треба соромитись сліз. Навчіть його сміятися із циніків й остерігатися надмірної солодкавості.

Навчіть його продавати свої мізки та силу м'язів за най­вищою ціною, але ніколи не торгувати ні серцем, ні душею.

Навчіть його не слухати натовпу, який кричить та виє, але встати і битися, якщо він переконаний, що має рацію.

Поводьтесь із ним м'яко, але без зайвої ніжності, тому що лише випробуван­ня вогнем дає сталь висо­кої якості. Дозвольте йому мати мужність, аби бути нетерпимим (до всього по­ганого)... Дозвольте йому мати терпіння, щоби ста­ти хоробрим.

Навчіть його завжди мати велику віру в себе, бо тоді він завжди матиме ве­лику віру в людство.

Це нелегка справа, але подумайте, що ви можете зробити... Він такий до­брий, мій син!

Виховна година з елементами тренінгу 
«Толерантність врятує світ»

Тепер, коли ми навчилися  літати по повітрю, як птахи,

 плавати під водою, як риби,  нам не вистачає тільки одного:

 навчитися жити на землі, як люди».

 Б.Шоу

          Мета: розкрити поняття «толерантність», показати певні рівні толерантної людини; розвивати адекватну самооцінку, вміння аналізувати, приймати рішення, обирати правильну позицію; виховувати спостережливість, уважність до інших людей; виховувати здатність бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе, вчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі; сприяти формуванню ціннісних установок на толерантне спілкування та навичок толерантної поведінки, звичок; виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість і небайдужість. 

Обладнання: персональний комп’ютер, проектор, екран.

Оформлення кабінету та дидактичні матеріали: макет поля з колоссям, плакат «Валіза толерантності», презентація, методична розробка заходу.

Хід заходу:

(Слайд 2)

-  «Людина може обійтись без багатьох речей, але не без іншої людини», - сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, думаєш, що скажуть твої друзі, чи не вважатимуть вони тебе відсталим або «занадто» крутим. Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми. Тому тема нашого заходу «Толерантність врятує світ»

(Слайд 3)

Це слово походить від латинського «терплячий», це – терпимість до інших думок і вірувань.

- Як ви гадаєте, чи актуальна ця тема сьогодні?

- Так, правильно, адже, у сучасному суспільстві відбувається багато конфліктів – релігійних, міжнаціональних, воєнних. На жаль, наша держава зараз також перебуває у стані воєнного конфлікту. Війни виникають, мабуть, тому, що виникає розлад між людьми, не має між ними злагоди, кожен хотів слави або заздрить іншому, хоче довести, що він кращий, або прагне помсти.  Ще недавно жителі східної України були в були братами і сестрами, а зараз стали ворогами; в наш час багато людей агресивних, недобрих одне до одного; газети і телебачення розповідають про жахливі події, коли батьки вбивають дітей, брати братів, підлітки – один одного.

- І сьогодні у нас незвичайна виховна година.

 (Слайд 4)

 Уявіть що ми з вами перемістились до красивого пшеничного поля. Ми сидимо усі в колі, відпочиваємо. Це не просте місце, це поле називають Полем Роздумів і Досліджень. Я бажаю вам гарного відпочинку, цікавих і приємних хвилин.

(Слайд 5)

Вправа «Пошук подібності»

Роздати учням аркуші А4.

- Ви отримали чистий білий аркуш паперу, складіть його вдвоє, і без ножиць вирвіть половину силуету «людини». Розгорніть  вашого «чоловічка» і підпишіть його своїм ім’ям, підкресліть ім’я.  Напишіть у відповідних частинах тіла:

Колір свого волосся; (брюнет, шатен, блондин)

Колір своїх очей (сірі, карі, зелені, голубі);

Знак зодіаку (Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій і Риби.);

Улюблену пору року(зима, весна, осінь, літо).

- А зараз підніміть руки ті, хто брюнет, хто шатен, хто блондин.

Ті у кого очі сірі (карі, зелені, голубі).

Ті  хто за знаком зодіаку Овен (Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій і Риби).

Ті у кого улюблена пора року зима (весна, осінь, літо).

- Скажіть чи повторювались певні ваші ознаки , у «чоловічків» ваших одногрупників. Тож можна з упевненістю сказати, що багато з нас у чомусь схожі з іншими, чи то кольором волосся, чи певними вподобаннями.

(Слайд 6)

Вправа «Мікрофон»

-         Як ми відносимося до тих, хто до нас подібний?

(Відповіді учнів)

-         Чи так само ми відносимося до тих, хто від нас суттєво відрізняється?

(Відповіді учнів)

- Ми їх часто побоюємось, не схвалюємо, їх поведінку, критикуємо, або демонстраційно не звертаємо на них уваги, іноді навіть відносимось агресивно. Таке відношення називається упередженістю. Виразом упередженості є брак толерантності у відношенні до людей, які не підкоряються різним нормам, звичаям, які ми вважаємо обов’язковими.

(Слайд 7)

Інформаційне повідомлення «Толерантна особистість». Відео - презентація

Вперше поняття толерантності зустрічається у XVIII ст. у «Трактаті про віротерпимість» у відо­мого французького філософа Вольтера, який пи­сав, що «безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети».

Зараз толерантність розуміємо, як повагу і визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання прав інших на свої думки та погляди. Отже, толерантність перш за все має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.

Людей, які є не толерантними називають інотолерантними. Поділ людей на толерантних та інотолерантних є досить умовним. Кожна люди­на у своєму житті здійснює як толерантні, так й інотолерантні вчинки. Але здатність поводи­ти себе толерантно може стати особистісною ри­сою, а відтак - забезпечити успіх у спілкуванні.

Толерантна людина не ділить світ на два кольо­ри - чорний та білий. Вона не акцентує на роз­біжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти інші точки зору. Почуття гумору і здатність посміятися над сво­їми слабкими сторонами - особлива риса толе­рантної людини. У того, хто здатний до цього, менша потреба домінувати та зверхньо стави­тись до інших. Отже, толерантна людина знає і правильно оцінює себе. її добре ставлення до себе співіснує з позитивним і доброзичливим ставленням до інших.

Міжнародний день толерантності, проголо­шений 16 листопада 1995 року на 28-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, набуває особливого значення на початку третього ти­сячоліття, перше десятиріччя якого ООН про­голосила Міжнародним десятиріччям культури миру та ненасильства (2000-2010). Події, що відбуваються у світі останнім часом, потребу­ють мобілізації зусиль для боротьби з терориз­мом, расизмом та нетерпимістю. Агресивність, конфронтація, відчуженість мають поступитись місцем толерантному ставленню людей одне до одного, взаєморозумінню і довірі.

(Слайд 8)

Вправа «Асоціації до слова «толерантність» (5 хв.)

-  Дуже часто ми чуємо щодо себе: то­лерантна або нетолерантна людина. Що ж таке то­лерантність? Чи виникають у вас думки та асоціації до слова «толерантність»? (Терпимість, співчутли­вість, розуміння іншого, щиросердність).

- Що ж таке толерант­ність і яким є розуміння толерантності у різних народів?

- Розуміння толерантності не однакове у різних культурах, тому що залежить від історичного до­свіду народів. У англійців толерантність розумі­ють як готовність і здатність без протесту сприй­мати іншу особистість, у французів - як свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та ре­лігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає великодушно ставитися до інших. В араб­ському світі толерантність - це вміння вибачати, терпимість, співчуття, а в персидському - ще й здатність до примирення. Іспанською мовою слово «толерантність» означає здатність визнавати від­мінність ідеї інших людей, українською мовою - здатність терпіти щось або когось, бути стрима­ним, стійким.

(Слайд 9)

Вправа «Валіза «Толерантність» (13 хв.)

- Заповніть валізу «Толерант­ність» рисами-синонімами (наприклад: мудрість, чуйність, відповідальність, взаєморозуміння, тер­пимість, людяність, небайдужість, об'єктивність, взаємоповага, доброзичливість, довіра,поблажливість, гуманізм, милосердя).

(Слайд 10)

Вправа «Чарівні окуляри» (10 хв.)

- У мене є  є чарівні окуляри, у яких можна побачити тільки прекрасне, що є у людини, навіть те, що людина інколи прихо­вує від усіх... «Ой, які ви усі гарні, веселі, розумні!»

Підходячи до кожного учня, називаю яку-небудь його позитивну рису, комплімент (хтось добре малює, хтось співає, танцює, прибирає в кабінеті).

- А тепер хай кожний із вас приміряє Окуляри, по­дивиться на інших і спробує побачити якомога біль­ше хорошого в кожному. Можливо, навіть те, чого раніше не помічали.

Учні по черзі одягають чарівні окуляри і назива­ють позитивні риси своїх друзів.

(Слайд 11)

Вправа-проект «Як навчитися бути толерантною особистістю» (15 хв.)

- Які б ви могли дати рекомендації для інших, щоб стати толерант­ною особистістю. Напишіть якими вони були б.

Зразок:

1. Не забувати, що всі люди різні, але всі вони рівні.

2. Не потрібно поспішати гніватися на людей або засуджувати їх: необхідно намагатися зрозуміти лю­дину, розібратися в ситуації.

3. Потрібно поважати почуття людей, не обра­жати їх.

4. Необхідно прагнути взаємодіяти з іншими людьми, не «підганяючи» їх до своїх уявлень.

А зараз перегляньте відео ролик «Толерантність».

(Слайд 12)

Кожна толерантна особистість володіє такою рисою як милосердя. Я хочу щоб ви переглянули відеоролик «Милосердя».

(Слайд 13)

Вправа «Соняшник» (5 хв)

 Сядьте в коло. Закрийте очі. Згадайте, якими ви прийшли на почато виховної години. Відкрийте очі і повільно піднімайтесь.

 Відчуйте, як ви поступово перетворюєтесь на єдину, дружну групу. Станьте ближче один до одного. Звузьте коло, щоб стати щільно один до одного. Покладіть руки на плечі своїм сусідам.

Уявіть собі що ви  - це квітка соняшника, яка повільно погойдується. Закрийте очі і повільно хитніться вліво, а потім вправо. Відкрийте очі і повільно подивіться на своїх одногрупників. Зустріньтеся очима з кожним із них. Тепер знову закрийте очі і зніміть руки з плечей сусідів…

Усвідомте, що соняшник уже дозрів і кожен з вас перетворився на самостійне його зернятко. Відійдіть  із закритими очима на крок назад і повільно розверніться… відчуйте, що вітер відносить вас далеко від соняшника. Але у вас є енергія,відчуйте її у своєму тілі… Скажіть самі собі: «Я толерантна особистість…». Тепер повільно відкривайте очі.

Завершення виховної години

-         А зараз послухайте древню китайську притчу.

Жила-була на світі сім’я. Вона була не проста. Більше 100 чоловік налічувалося в цій родині й усі були такі різні. Сім’я займала ціле село, так і жили всією ріднею і всім селом. Ви скажете: «Ну і що, хіба мало великих сімейств на світі?». Але річ у тому, що сім’я була особлива — мир і злагода панували в ній. Отже, на селі ні сварок, ні лайки, ні бійок і розбратів не було.

Дійшов поговір про цю родину до самого владики країни, і вирішив він перевірити, чи правду говорять люди. Прибув він до села, і душа його зраділа: довкола чистота, краса, достаток і мир. Добре дітям, спокійно людям похилого віку. Здивувався владика. Вирішив дізнатися, як селяни досягли такого ладу. Прийшов до голови родини і сказав: «Розкажи, як ти досягаєш такої згоди і миру в твоїй сім’ї». Той узяв аркуш паперу й почав щось писати. Писав довго, видно, не дуже сильний був у грамоті. Потім передав аркуш владиці. Той узяв аркуш і почав розбирати карлючки старого. Розібрав насилу і здивувався. Три слова були написані на папері: «любов», «прощення», «терпіння». І в кінці аркушу: «Сто разів любов», «Сто разів прощення», «сто разів терпіння». Прочитав владика, почухав, як велося, за вухом і запитав:

— І все?

— Так,— відповів старий,— це і є основа життя будь-якої гарної сім’ї.

І подумавши додав:

— І світу теж.

-         Нехай в нашій групі, нашому училищі, в ваших сім’ях, в ваших селах, селищах, містах і на нашій Україні завжди панують три слова «любов», «прощення», «терпіння».

(Слайд 14)

Будьмо толерантними!

День студента – 2014

Мета: ознайомити з подіями, які передували створенню цього свята та подіями, що зараз відбуваються на Україні;пробудити відчуття патріотизму, виховувати толерантність, доброту, милосердя, співчуття; бажання надавати допомогу тим, хто її потребує.

Звучить гімн училища.

Звучить пісня «Гаудеамус».

Виходять ведучі.

(Слайд 1)

1. Ми, раді вітати вас у цьому залі.

 2. Вітаємо вас із Міжнародним днем студента й зичимо вам міцного здоров’я, звершень у навчанні, благополуччя миру й злагоди.

(Слайд 2)

1.     Студентські роки – найщасливіші в житті кожної людини. В них поглиблюється пізнання світу, відбувається становлення особистості та обирається подальший шлях.

2.     Зі студентської лави починається довга й наполеглива дорога пошуків, стверджень і досягнень. Зі студентства професійно – технічних закладів формується українська національна робітнича сила.

1.     Пам'ятайте, що кожен день, кожну хвилину ви навчаєтеся. Знаходячи нові знання, ми стаємо розумнішими, духовно багатшими.

2.     Студентська пора - найкращий час у житті людини, яка робить свої перші самостійні кроки. Це роки, присвячені пошукам істини, творчості, прагненню досконалості, неповторні миті становлення особистості.

1.     День студента в наші дні — це веселе і безтурботне свято, і не всі знають,  що історія його виникнення аж ніяк не радісна, адже передували цьому трагічні події.

(Слайд 3)

2.      Весь світ зобов’язаний Європі створенням Міжнародного дня студента, який має легендарну історію. В основі цього свята лежить боротьба за свої права та інтереси, потрясіння, розчарування і радість перемог.

1.      Спочатку ця дата — данина пам’яті чехословацьких студентів, героїв Опору. Коли в 1939 році німецькі війська окупували Чехію, студентські громади всієї країни об’єдналися і влаштували 100-тисячну  демонстрацію. 

(Слайд 4)

2.     В ході заворушень був вбитий студент  Ян Оплетала, а тисячі учнів і викладачів піддалися репресіям. 

(Слайд 5)

1.     А в ніч з 16 на 17 листопада було вбито 9 керівників Союзу студентів Чехії і заарештовано понад 1200 студентів. 

(Слайд 6)

2.     На засіданні Міжнародної студентської ради, що проходив у Лондоні в 1941 році, на честь загиблих у тих подіях заснували Міжнародний день студента,  який з тих пір відзначають 17 листопада.

(Слайд 7)

1.     У наш час, а саме в недавніх подіях, що відбуваються на Україні студентство відіграє велику роль.

2.     Усім нам зараз важливо осмислити сутність подій, що сталися в Україні впродовж останніх місяців. Вони розпочалися студентським протестом в листопаді, а завершилися – зміною влади. (Відеоролик «Євромайдан»)

1.     Під вечір 21 листопада, незадовго після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготування підписання Угоди асоціації України з ЄС, люди стали самоорганізовуватися через соціальні мережі. Перша акція розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб.

2.     З ночі з 21 на 22 листопада у Києві на Майдані Незалежності лишалася частина активістів. З другої половини дня 22 листопада кількість людей знову стала рости. Почали активно долучатися студенти.

(Слайд 8)

1.     Президент України Петро Порошенко підписав указ про щорічне відзначення 21 листопада Дня гідності і свободи.

(Слайд 9)

2.     У різних містах на мітинги в підтримку євроінтеграції збиралося тисячі учасників, основна частина яких — це студенти.

1.     26 листопада студенти Київського національного університету ім. Шевченка та Києво-Могилянськї академії вийшли на перший попереджувальний студентський страйк на підтримку підписання Угоди про Асоціацію з ЄС.

2.     28 листопада —відбувся загальний студентський страйк.

(Слайд 10)

1.     А в на ніч 30 листопада, відбулася  «зачистка» мітингувальників, на площі залишалося близько  400 протестувальників, переважно студентів. Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 79 осіб.

2.     Після розгону мирних людей силовиками, студенти з усієї України почали активно приєднуватись до акції протесту.

1.     У Києві на майдані Незалежності  та у інших містах України розгортались наметові містечка з протестувальниками.

(Слайд 11)

2.     З 18 лютого ситуація на Євромайдані почала накалятися, а четвер 20 лютого увійшов в історію як «чорний четвер».

1.     Людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию. (Відео «Плине кача»)

(Слайд 12)

2.     У цей день загинуло декілька сотень патріотів, і знову більшість з них молоді перспективні студенти. (Відеокліп  «Мамо не плач»)

(Слайд13)

1.     Не встигли висохнути сльози від втрати на очах матерів, дружин, дітей, близьких «небесної сотні» як на Україну чорним вороном налетіла інша біда – неоголошена війна.

2.     Весна …Квітень… Перша хвиля мобілізації … Активно мобілізовують військовозобов’язаних, серед них багато молоді. Багато студентів записуються в добровольці і йдуть захищати рідні кордони.

(Відеокліп  «Дай, Боже, сили нашим солдатам»)

(Слайд14)

1.     У період коли весна буяє зеленню, цвітінням, коли, здається, тільки й милуватися красою. До домівок, чорними грозовими хмарами налітають вісточки про втрати рідних.

Серед загиблих є учні професійно-технічних навчальних закладів Волинської області. (Презентація «Загиблі в АТО учні ПТНЗ»)

1.     Просимо, пом’янути пам'ять про них хвилиною мовчання.

І зараз на передовій знаходяться патріоти, які захищають Батьківщину. (Відео  «Хоробрі серця»)

(Слайд15)

1.     Солдати з передової та поранені, що знаходяться у військових госпіталях потребують нашої з вами допомоги.

(Слайд16)

2.     Для бійців, які перебувають у зоні АТО збираються волонтерська допомога грішми, медикаментами, харчами та іншими необхідними речами.

(Слайд17)

1.     Міжнародний день студента. Це свято зближує та об'єднує молодих людей усього світу, бо це, насамперед, день студентської солідарності, що не має меж та кордонів.

2.     Давайте не залишатись байдужими і допомагати тим, хто нас захищає.

3.     Студенти завжди були авангардом української молоді. Від вашої небайдужої життєвої позиції, активної участі у суспільних перетвореннях великою мірою залежить майбутнє України.

1.     Для того, щоб здійснилися сміливі плани й справдилися заповітні мрії наших юних громадян, в Україні створюються всі необхідні умови для отримання якісної освіти й професійного становлення молоді.

2.     Зичимо вам творчого натхнення, наполегливості та успіхів у всіх добрих починаннях, здійснення усіх юначих мрій і життєвих планів. Нехай ваші молоді серця наповняться добротою, любов’ю, щирістю та милосердям.

1.     Бажаємо усім примножувати свою енергію, неодмінних успіхів у навчанні, нових творчих досягнень, гармонійного духовного та фізичного розвитку.

2.     Віримо у наше щасливе майбутнє, у щасливе майбутнє рідної України. Адже Україна - це ми! 

(Слайд18)