https://docs.google.com/forms/d/1lJKp3ZzgkbLetffG-Ajr3P0rIppV9_LhRkZ6qdBceSM/viewform?usp=send_form

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ 

«ДІТЕЙ ВИХОВУЮТЬ БАТЬКИ. А БАТЬКІВ?»

Шановні батьки! Роль батьків у вихованні дітей є винятко­вою. Вони головні «проектанти», «конструктори», «будівельни­ки» дитячої особистості. Ось чому так важливо знати, наскільки успішно можете ви впоратися з таким складним і відповідальним завданням, як формування людської особистості. Будь ласка, уважно прочитайте пропоновані запитання і дайте якомога від­вертіші відповіді на них.

Підрахуйте отримані бали. Відповідь "А"- 3 бали, відповідь "Б"- 2 бали, відповідь "В" - 1 бал.

№ з/п	Запитання	Відповіді
		Можу і зроблю саме так (А)	Можу, але не завжди роблю саме так (Б)	Не можу (В)
1	Будь-коли на прохання дитини облишити свої справи і переключитись на неї
2	Порадитися з дитиною, незалежно від її віку
3	Визнати перед дитиною свою помилку
4	Визнати свою неправоту і вибачитися перед дитиною
5	Стримати себе й зберегти спокій, навіть якщо вчинок дитини вивів вас із рівноваги
6	Поставити себе на місце дитини
7	Розказати дитині повчальний випадок із вашого дитинства, який виставляє вас у невигідному світлі
8	Завжди утримуватися від використання слів і висловів, які можуть боляче образити дитину
9	Пообіцяти дитині щось за успіхи у навчанні, за добру поведінку і не дотримати слова
10	Виділити дитині один день, коли вона може робити все, що забажає, і поводитися, як їй заманеться
11	Не прореагувати, якщо ваша дитина скривдила чи вдарила іншу дитину або брутально повелася
12	Не звернути уваги на прохання, умовляння і сльози якщо ви впевнені, що це звичайні дитячі примхи

Ключ до тесту:

Якщо  ви набрали від 28 до 32 балів, це означає, що дитина - нвйбільша цінність у вашому житті. Ви намагаєтеся не тільки зрозуміти, а й пізнати її, ставитися до неї з повагою, дотримуватися досить прогресивних принципів виховання та чіткої лінії поведінки. Іншими словами, ви дієте і можете сподіватися на хороший результат. Але ж учитися завжди корисно, то можливо, разом із нами ви ще більше вдосконалите свої психолого-педагогічні знання?

Від 16 до 28 балів. Турбота про дитину для вас  має першорядне значення. У вас є здібності вихователя, але на практиці ви не завжди застосовуєте їх послідовно й цілеспрямовано. Іноді ви занадто суворі, в інших випадках занадто м'які; крім того, ви схильні до компромісів, які послаблюють виховний ефект. Усе це свідчить про недостатній рівень вашої педагогічної культури. Зробіть загальні висновки.

Кількість балів, менша від 16, свідчить про те, що у вас є серйозні проблеми з вихованням дитини. вам не вистачає знань, а можливо й бажання послідовно і тактовно виховувати з вашої дитини особистість. Радимо звернутися по допомогу до фахівців-педагогів, психологів, регулярно читати літературу з проблем сімейного виховання, формувати основи вашої педагогічної культури.

Самоосвіта. Робота з сім'ями, які опинилися в СЖО (газета "Соціальний педагог)

Мотивація сімей до змін

Марина СОЛЯНИК. фахівець із соціальної роботи «КОВ „БФ „СОС Дитяче Містечко""», викладач - кафедри соціальної педагогіки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

Питання мотивації є одним із актуальних у соціально-педагогічній роботі із залучення клієнта до взаємодії та до зміни життєвих обставин. Змін у ставленні клієнта до життєвих обставин, у поведінці неможливо досягти без особистішої мотивакІп*, вну­трішнього переконання людини про їх необхідність у власному житті.

Мотиви і механізми формування мотивацій переважають у психології як науці та практич­ний діяльності. Проте соціальна практика, що базується на зацікавленості і активності клі­єнта, має використовувати мотиваційні меха­нізми.

Мотивація — це спонукання до дії, процес, що керує поведінкою людини, визначає її спря­мованість, організованість, активність і стійкість, здатність людини задовольняти свої потреби.

Отже, мотив — це те, досягнення чого є сенсом життя.

Види мотивів:

• внутрішні — виникають всередині самої лю­дини, бажання;

•   зовнішні — обумовлені зовнішніми складови­ми, необхідність, потреба, проплата чого-небудь тощо;     -

• позитивні — заснована позитивних підкріп­леннях;

• негативні — це чинники, що підштовхують людину до помилок;

• стійкі мотиви — засновані на потребах лю­дини і не потребують додаткового підкріплення;

•   нестійкі мотиви— потребують постійного зовнішнього підкріплення.

Розрізняють внутрішню та зовнішню мотивацію. Внутрішня мотивація найбільш ефективна у досягненні змін. Зовнішня мотиввц/я може перерости у внутрішню, якщо витримуються певні принципи і використовуються стимулювальні методики.

Зовнішня мотивація передбачає сторонній (зовнішній) вплив на клієнта/сім'ю з метою зміни його життєвих установок та поведінки. Така фор­ма мотиваційних впливів зазвичай застосовується у практиці соціальної роботи і спрямована на формування внутрішнього переконання клієнта в необхідності змін.

Проте в такій діяльності потрібно враховувати думку психологів, які вважають, що за умов безпо­середнього зовнішнього впливу формується не мо­тивація клієнта, а здійснюється вплив на мотива­ційний процес: «формується той будівельний мате­ріал, який в подальшому буде використовуватися для мотивації тієї чи іншої дії або вчинку». Зовніш­ній вплив формує такі особистісні новоутворення, як інтереси і схильності особистості, мораль­ні принципи, внутрішні установки і самооцінку, що, у свою чергу, формує внутрішню мотивацію.

ВАЖЛИВО

Зовнішня мотивація передбачає зміну поведінки клієнта як результат стороннього впливу, проте вона не гарантує закріплення поведінки, сприйняття їїякжиттєво необхід­ної моделі. Водночас зовнішній вплив спри­яє формуванню внутрішніх мотивів клієн­та, може бути початковим поштовхом про­цесу зміни поведінки.

Основними формами організації мотивуваль­ного процесу мають бути:

o              порада у вигляді представленої' на розгляд клієнту пропозиції щодо вирішення проблеми;

o              переконання, що базується на роз'ясненні сут­ності явищ ,та процесів, причинно-наслідкових зв'язків, аргументації тощо;

o              наслідування якимось взірцям;

o              прагнення досягти привабливого для суб'єкта результату, який вже отримали інші за подібних обставин (прикладом може бути навчання за прин­ципом «рівний — рівному»).

Такою мотивувальною формою, що потребує особливого ставлення, може бути прохання. Важ­ливо, щоб воно було сформульоване ясно, зваже­но, чемно та супроводжувалося повагою до права клієнта відмовитися.

УВАГА!

Неприпустимими формами організа­ції мотивувального процесу є маніпуляція та директивні методи (наказ, примушування, санкції).

' Методики мотиваційної психотерапії, спрямо­вані на формування у клієнта внутрішньої моти­вації, передбачають дотримання низки положень:

•   мотивація до змін має виходити від самої особистості, а не ззовні;

•   агресивне переконання є неефективним у процесі розв'язання сумнівів і протиріч, що вини­кають в особи з проблемною поведінкою;

•   особа має усвідомлювати наявність протиріч у своєму ставленні до проблеми — «мені б хотіло­ся... проте, з іншого боку...»;      -

•   людина з проблемною поведінкою може потребувати конкретних порад щодо вирішення протиріч;

•   стиль спілкування має бути спокійним і дип­ломатичним;

•   готовність до змін не виникає сама собою, а є результатом особистісних переживань;

«партнерські відносини можуть допомогти людині досягти бажаних змін.

Працюючи із сім'ями, що опинилися в складних життєвих обставинах, налаштовуючи їх на спів­працю та мотивуючи їх до змін, мають враховува­тися такі підходи:

•   Лише у випадку задоволення найнижчих потреб можна переходити до найвищих потреб. У межах цього підходу варто пригадати піраміду Маслоу. Плануючи роботу із сім'ями, соціальний працівник чи соціальний педагог повинен враховувати їхні потреби. Якщо не задоволені найнижчі, фізіологічні потреби (в їжі, воді, відпочинку, захисті тощо), то робота над формуванням і задоволенням найвищих потреб, самовираження (у реалізації потенційних можливостей, в особистісному зрос­танні) буде неефективною інерезультативною.

•   Працюючи із запитом  сім’ї, спеціаліст має пе­редусім працювати з тією проблемою/питанням, із яким звернулася сім'я.

•   Відносини із сім'єю: позитивний результат роботи у вирішенні і подоланні складних життє­вих обставин можливий лише тоді, коли будуть налагоджені доброзичливі та довірливі відносини між сім'єю і спеціалістом, який з нею працює.

•   Пошук сильних сторін і ресурсів сім'ї: кожна сім'я, незалежно від її рівня. має свої сильні сторо­ни, потрібно їх знайти і використовувати у роботі.

Це дасть змогу залучити членів родини до актив­ної взаємодії.

•          Довіра та повага соціального працівника до членів сім’ї дає змогу сім’ї змінюватися на краще

•          Формування самооцінки окремих членів сім'ї.

У роботі із сім'ями, що опинилися у складних життєвих обставинах, слід пам'ятати, що кожна людина прагне до змін, зокрема і сім'я, але вона повинна бачити чіткі цілі, кроки у змінах.

ВАРТО ПАМ'ЯТАТИ                      

Процес змін — це тривалий процес, що потребує значних зусиль як соціального працівника чи соціального педагога, так і сім'ї. Досягнення результатів можливе  лише через певний період, а не відразу.  

Існують певні стадії, які проходить л юдина, сім'я, їх потрібно враховувати в роботі для досягнення результатів.

Мотивація членів сім'ї до зміни життєвих об­ставин починається під час першого візиту, коли соціальний працівник повинен продемонструва­ти перспективу розвитку подій, якщо сім'я згодна на зміни. У цьому випадку необхідно визначити і труднощі, які супроводжують такі зміни, проте спеціаліст повинен продемонструвати власну за­цікавленість і готовність до співпраці із сім'єю.

Одним із важливих елементів мотивування сім'ї до змін є вміння соціального працівника пере­орієнтовувати її з проблемного поля у поле задово­лення потреб сім’ї задля виявлення найкращих ін­тересів дитини. Сім'’ї інколи займають споживаць­ку, пасивну позицію, розраховуючи на те, що хтось повинен вирішити всі їхні проблеми: домовитися про виділення матеріальної допомоги від райдержадміністрації, оформити для сім'ї соціальні виплати, влаштувати на роботу або навчання тощо.

Мета роботи соціального працівника полягає в тому, щоб<надати відповідну допомогу сім'ї у по­доланні труднощів. Але сім'я повинна займати ак­тивну позицію і брати на себе певну відповідаль­ність за вирішення тих чи інших питань.

Використані джерела

1.  Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. — СПб.: Питер, 2002. — С. 89.   ,

2.КривоконьН. І. Поняття наснаження в аспекті пси­хології соціальної роботи // Проблеми загальної'та пе­дагогічної психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. — К., гоп. - Т. ХШ, ч. з. — С.196.

Причини, які зумовлюють складні життєві обставини в сім'ях за матеріалами журналу "Соціальний педагог"

СКЛАДНІ ЖИТТЄВІ ОБСТАВИНИ В СІМ'ЯХ

Причини, що їх зумовлюють

Ірина ПЄША, завідувач відділу самоврядування та громадсько-політичної активності молоді Державного інституту сімейної та молодіжної політики, кандидат педагогічних наук; Марина СОЛЯНИК, фахівець із соціальної роботи «КОВ „БФ "СОС Дитяче Містечко""», викладач кафедри соціальної педагогіки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, м. Київ

Кожен соціальний педагог має справу з душею людини. Потрібна тонка майстер­ність, щоб не нашкодити, не образити людину, а допомогти їй. Часто проблеми дитини виходять за межі шкільного колективу, тому доводиться працювати з бать­ками, щоб їх вирішити. Про причини сімейних проблем, їх «корені» і про те, як їх можна вирішити, розповіли наші автори.

Становлення української держави характеризу­ється труднощами економічного розвитку, переходу від планової економіки до ринкової, трансформаці­єю духовних і моральних цінностей. Усе це негатив­но впливає на функціонування сім'ї як соціального інституту. До того ж нестабільність соціально-полі­тичних процесів, економічна та демографічна кризи провокують деформацію сімейних відносин.

ЯК НАСЛІДОК,

збільшується кількість сімей, які не мо­жуть самостійно вирішувати життєві проб­леми, потребують соціальної допомоги та підтримки.

Сім'я, яка не може самостійно забезпечувати виконання своїх функціональних обов'язків, як ре­зультат, опиняється у складних життєвих обстави­нах і потребує особливої уваги та соціально-еко­номічної підтримки.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Термін «сім'я, яка перебуває у складних життєвих обставинах» з'являється вперше у 2006 р. в практиці соціально-педагогічної роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Категорії сімей, що потребують соціальної під­тримки, визначені Порядком взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах.

До таких сімей належать:

• сім'ї з дітьми, які потрапили у складні жит­тєві обставини і не в змозі подолати їх само­стійно, у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією,, наркотичною або алко­гольною залежністю одного із членів сім'ї/його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і негатив­ними відносинами в сім'ї, безробіттям одного із членів сім'ї, якщо він зареєстрований у дер­жавній службі зайнятості як такий, що потребує працевлаштування;

• сім'ї, у яких існує ризик переведення дитини в заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

• неповнолітні одинокі матері (батьки), яким потрібна підтримка;

• сім'ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні.

Разом з тим термін «складні життєві обстави­ни», визначений Законом України «Про соціальні послуги», містить значно ширший перелік життє­вих обставин, що порушують нормальну життє­діяльність особи.

ЩО ЦЕ?

Складні життєві обставини — це обста­вини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи.

Наслідки таких обставин вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата ру­хової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зне­важливе ставлення та негативні відносини в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чм психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо).

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних по­слуг» від 15 березня 2012 року № 452з~\/І визначає складні життєві обставини як такі, що спричине­ні інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціаль­ним становищем, життєвими звичками і спосо­бом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здат­ності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті.

Тобто, в нормативно-законодавчих актах про­стежується невідповідність між термінологією та критеріями, які визначають сім'ї, що опинилися у складних життєвих обставинах і є об'єктом ді­яльності центрів соціальних служб для молоді.

А. Й. Капська і І. В. Пєша сім'ю з дітьми, що пе­ребуває у складних життєвих обставинах, визна­чають як «сім'ю, що втратила свої виховні можли­вості у зв'язку з виникненням складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяль­ність одного або декількох членів сім'ї, негативно впливають на життя та розвиток дитини, причо­му наслідки цих обставин сім'я не може подолати самостійно».

В енциклопедії для фахівців соціальної сфе­ри сім'я з дітьми, яка перебуває у складних жит­тєвих обставинах, визначена як «сукупність осіб, які проживають разом І пов'язані спільним по­бутом, взаємними правами й обов'язками, серед яких є хоч одна дитина віком до 18 років» та має ознаки обставин, що порушують її життєдіяль­ність, і які вона самостійно не може подолати.

Аналіз науково-методичної літератури та прак­тичної діяльності фахівців соціальної сфери дає можливість виокремити групи проблем сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах; а саме: соціально-педагогічні, соціально-психоло­гічні, матеріально-економічні, юридичні (схема).

Не кожна сім'я може впоратися з тими пробле­мами, із якими стикається у процесі свого розвит­ку та функціонування. Проблеми, що негативно впливають на життєдіяльність сім'ї і виконання сім'єю своїх основних функцій, передуєш пов'язані зі зростанням кількості неповних сімей та сімей, що опиняються в складних життєвих обставинах; несформованістю в батьків позитивної моделі сім'ї; переважною спрямованістю батьків на мате­ріально-економічне забезпечення сім'ї.

До обставин, що порушують життєдіяльність сім'ї, можна віднести:

• погіршення матеріально-побутових умов;

• поступове зубожіння;

• втрату роботи;

•        усе, що викликає у людей почуття незахи­щеності, страху перед завтрашнім днем, що веде до наростання напруженості в сім'ї, негативно по­значається на вихованні дітей.

Незадовільні умови проживання, неадекватна і безвідповідальна поведінка батьків негативно впливають на здоров'я і розвиток дітей. За резуль­татами дослідження «Діти в складних життєвих обставинах» визначені загальні риси, що є харак­терними для дітей, які виховуються у складних життєвих обставинах:

• діти мають проблеми з навчанням;

• занедбаний вигляд;    "

•        проблеми у відносинах з батьками та одно­літками;

• проблеми-зі здоров'ям;

• проблеми у спілкуванні з дорослими.

Ці проблеми провокують негативні прояви ди­тячої поведінки.

СТАТИСТИКА

47.7 % дітей з виховних установ до засу­дження не мали повноцінної опіки і вихо­вання, адже перебували в неповних сім'ях, здебільшого малозабезпечених; 9,2 % вихо­вувалися у спеціальних виховних закладах Міністерства освіти і науки України (учи­лища соціальної реабілітації, інтернатні за­клади для дітей-сиріт та-дітей, позбавлених батьківського піклування).

Одним із напрямів державної соціальної полі­тики, спрямованої на профілактику сімейного неблагополуччя, має стати запровадження сімейно зорієнтованого підходу у роботі із сім'ями, що вра­ховує індивідуальні потреби та можливості кож­ної конкретної сім'ї.

Використані джерела

1.      Державна доповідь про становище дітей в Україні «Соціальний захист дітей, які проживають у сім'ях,що опинилися у складних життєвих обставинах»(за підсумками 2012 року) / Міністерство соціальної політики. Державний інститут сімейної та молодіжної політики. — К., 2013 р. — 202 С. .

2.      Енциклопедія для фахівців соціальної сфери /За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. — К.; Сімферополь: Універсіум, 2012. — С. 175.

3.Закон України «Про соціальні послуги» від 19червня 2003 року № 966-ІV. —Електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://zaton4.rada.gov.ua/laws/show/966-15.      -

4- Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг» від 15 березня 2012 року N8 4523-УІ. — [Електронний ре­сурс]. — Режим доступу: : http://zaton4.rada.gov.ua/laws/show/4523-17. 

5.      Капська А. Й., Пєша І. В. Соціальний супровід різних категорій сімей та дітей: Навч. посіб. — К.: Центр учбової Літератури, 2012. — С. п.

6.      Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту; Міністерства охорони здоров'я України; Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України; Міністерства транспорту та зв'язку
України; Міністерства Внутрішніх справ України; Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» від 14 червня 2006 р. n8 1983/388/452/221/56/596/10б. —. [електронний ресурс]. — режим досту­пу: http://zakom.rada.gov.ua/laws/show/zo824-06.